Ідуть роки, але війна не забувається.

      Час минає швидко, давно немає тих, хто вирішував долі мільйонів. Щороку помирають  ветерани, а разом з ними втрачаються спогади про тих, хто ціною свого життя здобували  перемогу.

          Ідуть роки, але війна не забувається. Знову і знову озивається вона  у свідомості поколінь, тривожить уяву, змушує замислюватися над трагедією і подвигом нашого народу.     

         Існують події, дати та видатні постаті, ім’я яких залишаються назавжди    в історії рідного краю. Про них пишуть книги, розказують легенди, про них пишуть пісні, їм присвячують кінострічки. А головне, про них пам’ятають, бо саме ця пам’ять передається із покоління до покоління, не даючи померкнути славі тих героїчних подій.

           Однією із таких подій є Друга світова війна, спогади про яку повинні жити в серці кожного патріота…

       Ось і ми, учні та наші вчителі ( Закапко Ю.В., Давиденко Ю.О., Покуса В.І., Юрко Т.В.),  не залишилися осторонь цієї дати. Провели годину спілкування «Спасибі за перемогу, спасибі за життя!», на яку запросили учасника бойових дій в Афганістані Сизька Юрія Васильовича, людину яка не із слів знає, що таке війна.

       День Перемоги - це величне свято для усієї держави. Ми, молоде покоління, повинні вшановувати пам’ять тих, хто загинув, повинні віддячувати тим, хто залишився живий, ми маємо зробити все необхідне, щоб подібне лихо ніколи не повторилося.