Дозвольте дитині залагоджувати конфлікти самій

Уявіть, що вашу дитину обізвав на ігровому майданчику одноліток або однокласник не покликав на свій День народження. Або дитина відчуває ревнощі, тому що, як їй здається, її брат розумніший і ви любите його більше. Або в її друга є щось, чого немає в неї. Або її близький друг переїздить до іншого міста, і вона схвильована.

Як би ви вчинили в таких ситуаціях? Втрутилися б? Поговорили б з батьками іншої дитини?

Багато батьків роблять саме так. Але психологи стверджують, що цього робити не варто, незважаючи на те, що батьки люблять своїх дітей і хочуть їх захистити.

Втручання в подібні ситуації може мати неприємні наслідки для дитини й негативно вплинути на її розвиток. Якщо ми втручаємося в подібні ситуації, з якими зіштовхується дитина, ми даємо їй зрозуміти, що сама вона впоратися з ними не здатна. Зіштовхуючись із такими ситуаціями, дитина вчиться ефективно спілкуватися й вирішувати конфлікти. Це не тільки підвищує її самооцінку, а й дозволяє повірити у свої сили.

Зрозуміло, є ситуації, коли вам потрібно втрутитися (наприклад, коли дитина піддається булінгу. Про це йтиметься пізніше). Обговоріть рамки того, що дозволено дитині, з чоловіком. Наприклад, ви можете сказати йому, що вам некомфортно, коли дитина залишається сама вдома або сама йде до крамниці.

Як діяти батькам

Замість того, щоб втручатися, коли дитина потрапляє в складні ситуації, дотримуйтеся таких рекомендацій:

1. Проявіть співчуття до своєї дитини, підтримайте її. Покажіть дитині, що ви розумієте, як вона почувається. Наприклад, скажіть: «Я бачу, що тобі сумно, і ти засмучена».

Це допоможе їй зрозуміти свої почуття й переконає в тому, що ви її розумієте. Рівень її довіри до вас зросте, а зв'язок між вами зміцниться. Крім того, ваше співчуття допоможе дитині «виплеснути» свої емоції: іноді і діти, і батьки продовжують висловлювати свої емоції знову й знову, поки їх не почують.

Навіть якщо вам здається, що емоції дитини не відповідають ситуації, дайте їй зрозуміти, що її почуття нормальні. У дітей здатність розуміти та справлятися з емоціями розвинена менше, ніж у дорослих, і речі, які здаються нам незначними, їм можуть здаватися важливими. Тому ви можете, наприклад, сказати дитині: «Я розумію, що тобі сумно через те, що ти не можеш гратися з іншими».

Показуючи дитині свою прихильність словами й діями, ви допомагаєте їй відчути себе в безпеці, відчути вашу любов і зрозуміти, що вона не самотня.

2. Допоможіть дитині навчитися справлятися зі своїми емоціями. Наприклад, ознайомте її з техніками глибокого дихання, щоб заспокоїти розум і тіло. Навчіть її вивільняти свої емоції, говорити про них, писати, висловлювати в мистецтві, спорті або іграх. Навчіть її практик усвідомленості, концентрації на теперішньому моменті й відволікання від джерела негативних емоцій. Можна запропонувати дитині випити води або прогулятися разом з нею.

Крім того, потрібно навчити дитину мислити позитивно. Це допомагає позбутися негативних моделей мислення, уникнути депресії, тривожності та проблем у стосунках з тими, хто оточує.

Навчіть дитину бачити речі в широкій перспективі й не звертати уваги на проблемні ситуації. Нарешті, добре допомагає справлятися з негативними емоціями гумор. Після того, як ви визнаєте почуття дитини й заспокоїте її, проявіть почуття гумору, це допоможе вивільнити емоції.

3. Навчіть дитину ефективно вирішувати конфлікти. Поясніть їй, що таке позитивне спілкування. Зокрема, навчіть її використовувати «я-повідомлення» замість «ти-повідомлень» (наприклад, замість фрази «ти підвів мене» говорити «я засмучений, тому що ти не прийняв мене в гру»).

Навчіть дитину співчувати іншим дітям. Наприклад, ви можете запитати в неї: «Як ти думаєш, що зараз відчуває Сашко?» Заохочуйте дитину брати відповідальність за свої дії. За допомогою рольових ігор навчіть її просити вибачення за погану поведінку.

4. Показуйте позитивний приклад. Якщо ви показуєте приклад здорового вираження емоцій, управління ними та вирішення конфліктів - це найкращий спосіб розвинути ці ж навички і в дитини. Діти завжди наслідують батьків.

Є здоровий баланс між батьківською неуважністю й гіперопікою. Наше завдання - дати дитині коріння (освіту, цінності, підтримку) і крила (дозволити стати самостійною особистістю).

Якщо дитина піддається булінгу

Звичайний конфлікт відрізняється від булінгу серйозністю дій (наприклад, при звичайному конфлікті на ігровому майданчику дитину можуть штовхнути, а при булінгу - наприклад, розбити ніс), частотою (рідкісні інциденти при звичайних конфліктах і повторювані дії при булінгу), а також здатністю дитини захистити себе.

Булінг серед хлопчиків і дівчаток має відмінності. Хлопчики зазвичай знущаються один з одного безпосередньо, в усній або фізичній формі. Дівчата ж схильні брехати або вилучати ровесницю з соціального життя.